Archive for the ‘Прісноводні риби’ Category
Йорж звичайний належить до родини окуневих. У нього велика голова, коротке тіло з товстим черевом, у плавцях багато колючих променів. Йорж звичайний дуже поширений. Живе в річках, озерах та водосховищах із сповільненою течією, що мають чисту воду, у придонних шарах води, на досить великій глибині. Полює переважно вночі на мілководних ділянках. Більшу частину часу проводить у засідці, чекаючи на здобич. Живиться личинками комах, молюсків, а також черв’яками та іншими безхребетними тваринами, які споживають лящ, сазан, густера, плітка тощо. Отже, він є конкурентом у живленні більш цінних риб. Йорж – надзвичайно ненажерлива риба, яка не припиняє пошуків їжі ні взимку, ні влітку, ні вдень, ні вночі. Правда, в нього також є вороги, зокрема щука, судак, сом, великий окунь.
Серед риб родини окуневих найціннішим є судак звичайний.
Зовнішній вигляд його свідчить про те, що тварина веде хижацький спосіб життя. Тіло видовжене, стиснуте з боків і знизу, вкрите дрібною лускою, яка міцно сидить у шкірі. Луска частково поширюється й на зяброву кришку. Голова клиноподібна, рот великий, на обох щелепах є великі ікла. Спина зеленувато-сіра, на боках тіла буро-чорні поперечні смужки, а на плавцевих перетинках спинних та хвостового плавців є темні плями.
Родина окуневих у водах України представлена десятьма видами, з яких найчисленнішими і найпоширенішими є роди окунь, судак і йорж, менш відомими – перкарина та чоп. Вони живуть переважно у прісних водах, хоч деякі з них постійно перебувають в осолонених ділянках морів. Для представників родини окуневих властиве те, що спинних плавців 2 або 1, розділений на 2 частини, передня з яких підтримується колючими променями. У анальному плавці є 1-3 колючки. На щелепах та інших кістках рота багато зубів.
Миньок – єдиний прісноводний представник з близько 70 видів родини тріскових. Для тріскових характерна відсутність шипів у плавцях. Черевні плавці в них містяться спереду на грудях, а плавальний міхур не сполучений з кишечником. Більша частина видів цієї родини має або 3 спинних плавці і 2 анальних, або другий спинний плавець і анальний мають довгі основи. Риби особливо цінні в харчовому відношенні тому, що в їхніх м’язах немає кісточок.
Миньок за формою тіла нагадує сома. Але це тільки на
перший погляд. У нього видовжене тіло, яке спереду циліндричне, а до хвоста стиснуте з боків, вкрите дуже дрібною лускою. Голова широка, паща велика, на щелепах дрібні зуби, біля передніх ніздрів є маленькі вусики, довгий вусик – на підборідді. Забарвлення тіла дуже мінливе й залежить від фону, освітленості, прозорості й температури води, вмісту в ній кисню тощо.
Сом звичайний – єдиний представник родини сомових у водоймах України. Тіло його видовжене, голова велика, на якій особливо помітна велика паща, оточена трьома парами вусиків. Спинний плавець малий, анальний – довгий, майже зливається з хвостовим. Голова й тіло вкриті м’якою шкірою, яка виділяє багато слизу. Колір тіла дуже мінливий. Найчастіше спина чорна або коричнева із синюватим чи зеленуватим відтінком, на боках такого самого кольору плями, черево біле.
В’юн – представник родини в’юнових. Довжина його тіла інколи досягає близько 25 см. Про присутність в’юна в тій або іншій місцевості знають, можливо, не всі, бо він живе переважно в таких водоймах, де інші риби жити не можуть,- у мілководних озерах, замулених ставках і навіть болотах. Цьому сприяє зокрема те, що на відміну від інших риб в’юн може дихати не тільки за допомогою зябер, а й за допомогою шкіри та кишечника. Стінки кишечника багаті на кровоносні судини і тому він виконує дихальні функції тоді, коли в’юнові не вистачає кисню. Тварина заковтує повітря, пропускає його через кишковий канал, а потім випускає через анальний отвір. Цим і пояснюється писк в’юнів, коли їх витягують з води. Звідси походить ще одна назва – пискун. Він тримається на дні, часто заривається в мул, де живуть і його кормові об’єкти: черв’яки, личинки комах та інші дрібні тваринки.
Короп – одна із найвідоміших і найцінніших риб не тільки серед видів однойменної родини, а й інших родин. Така популярність його пояснюється тим, що в нього смачне й поживне м’ясо. Він невибагливий до вмісту кисню у воді, що має велике значення при вирощуванні й під час перевезень живим на значні відстані. У зв’язку з цим короп давно привернув увагу людини, і вже майже 5 віків розводиться у ставках. Добором, а потім і внаслідок селекційної роботи з дикого коропа виведено кілька одомашнених порід, пристосованих до певних кліматичних зон.
У водоймах України зустрічаються два види карасів (вони теж з родини коропових): одного з них називають звичайним, круглим, або золотим, другого – срібним. їх ще називають золотистим, і сріблястим. У карася золотистого спина переважно темна, боки й черево мідно-червоні, плавці темно-червоні або темно-коричневі. У карася сріблястого спина чорнувата, боки сріблясті, інколи із золотистим відтінком, черево завжди сріблясте. У карася золотистого тіло вище й округліше. На останніх променях спинного та анального плавців є зубчики, яких у золотистого карася багато і вони дрібні, у сріблястого – їх мало, вони грубі й починаються трохи вище від основи променів.
Гірчак належить до родини коропових. Це невелика рибка, довжина її досягає 9 см. Вона зустрічається в тихих і мілких заводях річок та озер, де живуть двостулкові молюски, наприклад перлівниця або беззубка. Тримається гірчак переважно на ділянках з піщаним дном, серед заростей. Живиться переважно різними водоростями, які, мабуть, і надають м’ясу гіркуватого смаку. Звідси й назва риби.
Від інших видів родини коропових чехоня значно відрізняється формою тіла. Воно в неї дуже стиснуте з боків, шаблеподібне, вкрите блискучою лускою, яка тримається на тілі дуже погано. Тільки в чехоні бічна лінія розміщується хвилеподібно й дуже близько підходить до нижньої частини тіла. Грудні плавці дуже довгі, спинний плавець короткий і зміщений до хвоста; голова невелика, рот спрямований догори. Всі ці ознаки свідчать про те, що чехоня – риба, яка тримається на відкритих ділянках водойм. Справді, вона тримається у товщі води, звідки часто піднімається до її поверхні, щоб схопити комаху чи дрібну рибу. Основні місця літнього перебування чехоні – русла великих річок і водосховищ із значними глибинами та помітними швидкостями течії. На зимівлю вона збирається у великих ямах, звідки навесні мігрує для розмноження.









