Archive for the ‘Морські риби’ Category

Калкан, або чорноморська камбала, відрізняється від інших риб своє­рідною будовою тіла. Риба плаває і лежить завжди на одному боці, у зв’язку з чим обоє очей містяться на одному боці тіла. Проте в мальків камбали очі розміщені, як і в інших риб, з правого й лівого боків. З ростом і розвитком мальок усе частіше лягає на правий бік. Праве око поступово пере­міщується на лівий бік.

Калкан

Калкан

Read the rest of this entry »

Морський йорж, або скорпена, зустрічається в Чорному морі там, де бере­ги вкриті каменями, вапняками, на яких ростуть водорості. Се­ред них він добре маскується. Переміщення морського йорж незначні й пов’язані з похолоданням або навпаки, з перегрі­ванням води в прибережній зоні. Живе на глибині до 30 – 40 м. Не буває в місцях з чистим піщаним або замуленим дном.

Морський йорж

Морський йорж

Read the rest of this entry »

В Азово-Чорноморському басейні з родини бичкових налічується понад 25 видів. Вони живуть у прісних, осолонених і морських водах. Найхарактернішим для бичкових є те, що черевні плавці в них зростаються, утворюючи присосковий диск. За допомогою нього риби прикріплюються до дна, щоб утримуватись у прибережній зоні під час прибою. У різних видів бичків присосок розви­нений неоднаково. Наприклад, у рижика, який живе біля скелястих відкритих берегів на незначній глибині, тобто там, де найбільше відчувається дія хвиль, він великий. На комірці його присоска є маленькі лопаті, які в момент присмоктуван­ня витягуються вперед, розтягуючи комірець. Внаслідок цього збільшується площа стикання присоска із субстратом, а значить – і надійність утримання рижика. Значно менші лопаті на присоску в кругляка, який живе в місцях, де прибійна сила хвиль менша. У цуцика, що живе в місцях, де хвилі практично не відчуваються, лопатей на комірці присоска немає й відносна площа присмоктування в нього ще менша. Трав’яник, який майже весь час тримається в товщі води серед заростей зостери і цистозири, лопатей на комірцях присоска також немає. Присмоктувальна дія його присоска втрачається повністю.

Бички

Бички

Read the rest of this entry »

Морська корів­ка, або зіркогляд, має широке плоске тіло, велику голову. Зверху на голові містяться рот і очі, ніби риба весь час дивиться крізь воду на небо. За це її і назвали зіркоглядом. На зябрових кришках є гострі шипи. Біля їх основи в період розмноження розвиваються клітини, які виділяють отруту. Через борозенки на шипах отрута стікає в рану жертви. Уражене місце болюче й довго гоїться. Запобіжні заходи проти уколів морської корівки такі самі, як і проти уколів* морського дракончика.

Морська корівка

Морська корівка

Read the rest of this entry »

Морський дракончик, скорпіон, змійка – це назви однієї з риб Чорного моря. Тіло його видовжене, стиснуте з боків, із спинного й че­ревного боків оточене довгими (спинним та анальним) плав­цями жовто-зеленуватого кольору. Спина сірувато-жовта, черевце світле. Передній спинний плавець чорний, його проме­ні колючі. Чорну облямівку має і хвостовий плавець.

Морський дракончик

Морський дракончик

Read the rest of this entry »

Морський окунь, або смарида,- один з найчисленніших видів родини смаридових. Тіло його видовжене, стиснуте з боків, на спині є довгий без виїмки плавець. Рот з дрібними гострими зубами, може витягуватися в трубочку. Спина сірувата, на жовтуватих боках є голубі смужки й темні плями різної форми, найбіль­ші з яких укривають кінці грудних плавців.

Морський окунь

Морський окунь

Read the rest of this entry »

З родини спарових у Чорному морі зустрічається майже 10 видів, серед яких найчисленнішим є морський карась, або ласкир. За формою тіла він трохи нагадує карася сріблястого. Спин­ний плавець у морського карася тягнеться майже від голови до хвоста. У роті великі зуби. Боки тіла світло-жовті із сріблястим відтінком, спина темніша із золотистим відтінком. Біля основи грудного плавця та на хвостовому стеблі є тем­но-сірі плями.

Морський карась

Морський карась

Read the rest of this entry »

З п’яти видів родини кефалевих про­мислове значення мають тільки сингіль, лобань та гостроніс. Тіло в кефалей видовжене, заокруглене, спереду трохи приплюснуте, вкрите відносно великою лускою. Рот малень­кий, поперечний. Задній спинний і анальний плавці зміщені до хвостового, грудні — містяться дуже високо. Все це свід­чить про те, що кефалі швидко плавають. Спина сіра, черево сріблясто-біле, уздовж боків є темні смужки. Живуть кефалі в товщі води, іноді піднімаються до її поверхні.

Кефалі

Кефалі

Read the rest of this entry »

Під назвою морська гол­ка треба мати на увазі кілька видів родини голкових, які живуть у Чорному та Азовському морях, проте можуть триматись і в деяких річках. Тіло їх видовжене, вкрите щитками. Колір його зеленуватий або коричневий, завдяки чому тварини можуть добре маскуватися серед водоростей. Цьому сприяє і те, що рухи морських голок надзвичайно повільні, до того ж плавають вони, тримаючи тіло як гори­зонтально, так і вертикально. Пересуваються голки за допо­могою спинного плавця, який робить хвилеподібні рухи. Живляться морські голки різними рачками, а також личинками й молоддю риб. Відшукувати їх допомагають добре роз­винені очі, які трохи виступають з орбіт і можуть швидко обертатись у різні боки незалежно одне від одного.. Поживу тварини захоплюють беззубим ротом, який відкривається на кінці довгого трубкоподібного рила. Помітивши здобич, риба блискавичним рухом кидається на неї і, схопивши, по­вільно опускається знову в зарості, працюючи тільки спин­ним плавцем.

Морська голка

Морська голка

Read the rest of this entry »

Чорноморський мерланг, або пікша,- один з трьох видів тріскових, поширених у Чорному морі. Він трапляється найчастіше. Довжина тіла досягає інколи до 50 см, але переважають риби довжиною 20-35 см і масою 200-250 г.

Мерланг – холодолюбна риба. Він тримається при надзви­чайно вузькому інтервалі температури – від 3-4 до 15-16°. У межах цього температурного діапазону його можна зустріти скрізь, де є відповідні кормові об’єкти – ракоподібні й риби, що тримаються у товщі води. Мерлангу властиві тільки не­великі сезонні переміщення. У холодну пору він підходить у прибережну зону, на мілководні ділянки, а у весня­но-літній період відходить від берегів на глибші місця. Найчастіше його виявляють на глибинах від 15-30 до 80- 90 м.

Мерланг

Мерланг

Read the rest of this entry »

free counters
Rambler's Top100