Archive for the ‘Морські риби’ Category
Калкан, або чорноморська камбала, відрізняється від інших риб своєрідною будовою тіла. Риба плаває і лежить завжди на одному боці, у зв’язку з чим обоє очей містяться на одному боці тіла. Проте в мальків камбали очі розміщені, як і в інших риб, з правого й лівого боків. З ростом і розвитком мальок усе частіше лягає на правий бік. Праве око поступово переміщується на лівий бік.
Калкан
Морський йорж, або скорпена, зустрічається в Чорному морі там, де береги вкриті каменями, вапняками, на яких ростуть водорості. Серед них він добре маскується. Переміщення морського йорж незначні й пов’язані з похолоданням або навпаки, з перегріванням води в прибережній зоні. Живе на глибині до 30 – 40 м. Не буває в місцях з чистим піщаним або замуленим дном.
Морський йорж
В Азово-Чорноморському басейні з родини бичкових налічується понад 25 видів. Вони живуть у прісних, осолонених і морських водах. Найхарактернішим для бичкових є те, що черевні плавці в них зростаються, утворюючи присосковий диск. За допомогою нього риби прикріплюються до дна, щоб утримуватись у прибережній зоні під час прибою. У різних видів бичків присосок розвинений неоднаково. Наприклад, у рижика, який живе біля скелястих відкритих берегів на незначній глибині, тобто там, де найбільше відчувається дія хвиль, він великий. На комірці його присоска є маленькі лопаті, які в момент присмоктування витягуються вперед, розтягуючи комірець. Внаслідок цього збільшується площа стикання присоска із субстратом, а значить – і надійність утримання рижика. Значно менші лопаті на присоску в кругляка, який живе в місцях, де прибійна сила хвиль менша. У цуцика, що живе в місцях, де хвилі практично не відчуваються, лопатей на комірці присоска немає й відносна площа присмоктування в нього ще менша. Трав’яник, який майже весь час тримається в товщі води серед заростей зостери і цистозири, лопатей на комірцях присоска також немає. Присмоктувальна дія його присоска втрачається повністю.
Бички
Морська корівка, або зіркогляд, має широке плоске тіло, велику голову. Зверху на голові містяться рот і очі, ніби риба весь час дивиться крізь воду на небо. За це її і назвали зіркоглядом. На зябрових кришках є гострі шипи. Біля їх основи в період розмноження розвиваються клітини, які виділяють отруту. Через борозенки на шипах отрута стікає в рану жертви. Уражене місце болюче й довго гоїться. Запобіжні заходи проти уколів морської корівки такі самі, як і проти уколів* морського дракончика.
Морська корівка
Морський дракончик, скорпіон, змійка – це назви однієї з риб Чорного моря. Тіло його видовжене, стиснуте з боків, із спинного й черевного боків оточене довгими (спинним та анальним) плавцями жовто-зеленуватого кольору. Спина сірувато-жовта, черевце світле. Передній спинний плавець чорний, його промені колючі. Чорну облямівку має і хвостовий плавець.
Морський дракончик
Морський окунь, або смарида,- один з найчисленніших видів родини смаридових. Тіло його видовжене, стиснуте з боків, на спині є довгий без виїмки плавець. Рот з дрібними гострими зубами, може витягуватися в трубочку. Спина сірувата, на жовтуватих боках є голубі смужки й темні плями різної форми, найбільші з яких укривають кінці грудних плавців.
Морський окунь
З родини спарових у Чорному морі зустрічається майже 10 видів, серед яких найчисленнішим є морський карась, або ласкир. За формою тіла він трохи нагадує карася сріблястого. Спинний плавець у морського карася тягнеться майже від голови до хвоста. У роті великі зуби. Боки тіла світло-жовті із сріблястим відтінком, спина темніша із золотистим відтінком. Біля основи грудного плавця та на хвостовому стеблі є темно-сірі плями.
Морський карась
З п’яти видів родини кефалевих промислове значення мають тільки сингіль, лобань та гостроніс. Тіло в кефалей видовжене, заокруглене, спереду трохи приплюснуте, вкрите відносно великою лускою. Рот маленький, поперечний. Задній спинний і анальний плавці зміщені до хвостового, грудні — містяться дуже високо. Все це свідчить про те, що кефалі швидко плавають. Спина сіра, черево сріблясто-біле, уздовж боків є темні смужки. Живуть кефалі в товщі води, іноді піднімаються до її поверхні.
Кефалі
Під назвою морська голка треба мати на увазі кілька видів родини голкових, які живуть у Чорному та Азовському морях, проте можуть триматись і в деяких річках. Тіло їх видовжене, вкрите щитками. Колір його зеленуватий або коричневий, завдяки чому тварини можуть добре маскуватися серед водоростей. Цьому сприяє і те, що рухи морських голок надзвичайно повільні, до того ж плавають вони, тримаючи тіло як горизонтально, так і вертикально. Пересуваються голки за допомогою спинного плавця, який робить хвилеподібні рухи. Живляться морські голки різними рачками, а також личинками й молоддю риб. Відшукувати їх допомагають добре розвинені очі, які трохи виступають з орбіт і можуть швидко обертатись у різні боки незалежно одне від одного.. Поживу тварини захоплюють беззубим ротом, який відкривається на кінці довгого трубкоподібного рила. Помітивши здобич, риба блискавичним рухом кидається на неї і, схопивши, повільно опускається знову в зарості, працюючи тільки спинним плавцем.
Морська голка
Чорноморський мерланг, або пікша,- один з трьох видів тріскових, поширених у Чорному морі. Він трапляється найчастіше. Довжина тіла досягає інколи до 50 см, але переважають риби довжиною 20-35 см і масою 200-250 г.
Мерланг – холодолюбна риба. Він тримається при надзвичайно вузькому інтервалі температури – від 3-4 до 15-16°. У межах цього температурного діапазону його можна зустріти скрізь, де є відповідні кормові об’єкти – ракоподібні й риби, що тримаються у товщі води. Мерлангу властиві тільки невеликі сезонні переміщення. У холодну пору він підходить у прибережну зону, на мілководні ділянки, а у весняно-літній період відходить від берегів на глибші місця. Найчастіше його виявляють на глибинах від 15-30 до 80- 90 м.
Мерланг
